Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись від турбот,
І піднімає волошкові очі
До віщих, до церковних позолот.
Душа стає в цю днину молодою.
Забувши, що слова бувають злі.
Повняться старання добротою
На ранньому скоромному столі.
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес
І крашанку, як усмішку, підносить.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Немає коментарів:
Дописати коментар